Виїзні обмеження

Про практику розгляду судами подань державних виконавців щодо тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України й про вимоги до форми й змісту таких подань йдеться в аналізі судової практики, проведеному Верховним Судом. Крім того, з цієї частини документа ви дізнаєтесь, чому наразі неможливо з’ясувати дійсний стан справ із вирішенням питань тимчасового обмеження громадян у праві виїзду з України, а також про різний підхід судів до обліку та індексу справ цієї категорії.


Суб’єкти звернення

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 закону «Про виконавче провадження» від 21.04.99 №606-XIV державний виконавець має право в разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника — фізичної особи або керівника боржника — юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням.

Реалізація цих прав здійснюється шляхом звернення до суду в порядку ст.3771 Цивільного процесуального кодексу з поданням про тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України, якого також визначено, що суб’єктом звернення до суду є державний виконавець.

Перелік осіб, яких законом «Про державну виконавчу службу» від 24.03.98 №202/98-ВР визначено як державних виконавців, міститься у ст.4 цього закону, положення якої слід враховувати при перевірці, чи суб’єкт, котрий звернувся до суду з поданням, має на це повноваження.

Відповідно до ст.4 закону №202/98-ВР державними виконавцями є: начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Міністерства юстиції, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС Мін’юсту, начальники відділів примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції Мін’юсту в АРК, головних управлінь юстиції в областях, мм.Києві та Севастополі, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень управлінь ДВС ГУ юстиції Мін’юсту в АРК, головних управлінь юстиції в областях, мм.Києві та Севастополі, заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції — начальник відділу ДВС, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу ДВС відповідного управління юстиції.

У випадку заміни держвиконавця після відкриття провадження до подання мають бути додані документи, які підтверджують, що з поданням до суду звернувся саме той виконавець, який працює з конкретним виконавчим документом.

Справи, які надійшли для аналізу судової практики, свідчать про те, що трапляються випадки, коли суди відкривають провадження в справах за поданнями посадових осіб ДВС, не перевіривши, чи повноважною особою вони подані.

Так, Шполянський районний суд Черкаської області розглянув подання начальника ВДВС Шполянського районного управління юстиції про тимчасове обмеження права виїзду за межі України Т. без з’ясування того, чи є він державним виконавцем у цьому провадженні.

Судам слід дотримуватися вимог ч.1 ст.3771 ЦПК. Якщо матеріали відповідно до електронного розподілу справ розписано на начальника ДВС і він є виконавцем, то іншого погодження законом не передбачено, а якщо подання внесено безпосередньо державним виконавцем, то воно має обов’язково бути погодженим з начальником ДВС.

Наявні також випадки, коли подання державних виконавців суди повертають для належного оформлення. Правильною є практика, коли суди залишають подання без руху, даючи державному виконавцю строк для усунення недоліків, а в разі невиконання такої ухвали — повертають ці подання відповідно до ст.121 ЦПК.

Декретом Кабінету Міністрів «Про державне мито» від 21.01.93 №7-93 не передбачалася сплата держмита (судового збору) за розгляд подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України. Не передбачалася положеннями декрету й сплата державного мита (судового збору) за подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції з цього питання.

Закон «Про судовий збір» від 8.07.2011 №3674-VI, який набрав чинності 1.11.2011, не передбачає оплати подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у виконавчому провадженні у праві виїзду за межі України.

Відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ (затверджено постановою Кабміну від 21.12.2005 №1258), за розгляд подань державних виконавців сплата витрат не передбачалася. Проте з урахуванням положень п.10 порядку за подання апеляційної скарги сплачувались витрати за категорією спорів немайнового характеру.

Наразі зазначена постанова втратила чинність згідно з постановою Кабміну від 30.11.2011 №1224.

«Змістовні» вимоги

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право в разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду щодо встановлення тимчасового обмеження в праві виїзду боржника — фізичної особи або керівника боржника — юридичної особи за межі України — до виконання зобов’язань за рішенням (п.18 ч.3 ст.11 закону №606-XIV).

Більшість державних виконавців зверталися до судів з поданнями, зміст і форма яких стосувалися питань, які необхідно вирішити при розгляді справ, та які згодом були нормативно врегульовані в Інструкції з організації примусового виконання рішень, що набрала чинності з 17.04.2012 та затверджена наказом Мін’юсту від 2.04.2012 №512/5. Ця інструкція містить окремий розд.XI «Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в’їзду в Україну», в якому передбачено зміст подання держвиконавця при зверненні до суду, що полягає в такому:

1. У разі ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника — фізичної особи або керівника боржника — юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням.

2. Подання повинно містити: найменування суду, до якого направляється подання; реквізити виконавчого документа, який перебуває на виконанні; реквізити виконавчого провадження; прізвище, ім’я та по батькові особи (боржника), дату народження (число, місяць, рік); підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов’язань.

3. У поданні мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити. У разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа зазначаються вид паспортного документа (для громадян України — дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення особи моряка тощо; для іноземців та осіб без громадянства — паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), його серія та номер, а також найменування та місцезнаходження державного органу, до якого повинен надсилатися вилучений паспортний документ.

4. До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження та копії інших документів (за потреби). У поданні також можуть зазначатися місце проживання боржника та інші відомості, які відомі про цю особу державному виконавцю.

5. Про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.

6. Для забезпечення контролю щодо осіб (боржників) та проведення їх однозначної ідентифікації під час перетинання ними державного кордону України потрібно зазначати прізвища та імена: громадян України — тільки українською мовою; громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь — тільки російською; іноземців та осіб без громадянства — тільки латинською (ці дані містяться у машинозчитувальній зоні його паспортного документа, а за її відсутності — з надрукованих на цій сторінці паспортного документа даних про особу).

У разі відсутності цих даних держвиконавець отримує їх у суді, який ухвалив рішення щодо такого боржника, або у відповідних органах, які здійснюють реєстрацію місця проживання громадян України та іноземців.

До подання додаються копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження, а також інші документи виконавчого провадження, які, на думку державного виконавця, підтверджують ухилення боржника від виконання зобов’язань, покладених на нього рішенням, відомості про характер та розмір невиконаних зобов’язань боржником.

У випадку внесення подання про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України керівника юридичної особи — боржника до подання додавався витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, в якому зазначається, хто є керівником юридичної особи — боржника.

За необхідності до подань державних виконавців додавалися копії інших документів, які були належним чином засвідчені. Подання підписувалося державним виконавцем із зазначенням дати.

Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, з яким звертався до суду державний виконавець, відповідно до вимог ч.1 ст.3771 ЦПК погоджувалося з начальником відділу ДВС, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (суб’єкт подання). Такі подання зауважень не викликають.

Згода начальника відділу ДВС на внесення подання — одна з форм реалізації ним функцій контролю за законністю виконавчого провадження, закріплена у ст.83 закону №606-XIV, відповідно до положень якої начальник відділу зобов’язаний перевірити законність та обгрунтованість подання.

Закон не допускає випадків погодження подання іншою, крім начальника (виконувача обов’язків начальника), посадовою особою органів ДВС.

У випадку звернення до суду начальника відділу ДВС, що здійснює виконавче провадження, погодження такого подання не вимагається.

Дійсний стан справ

Стаття 3771 ЦПК міститься у розд.VI «Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)», що зумовлює певну специфіку у формуванні справ стосовно розгляду цих питань.

Відповідно до пп.3.3.6 п.3.8 Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації від 27.06.2006 №68 (зі змінами і доповненнями, внесеними наказом ДСАУ від 26.09.2007 №100), заяви та клопотання сторін виконавчого провадження та держвиконавців реєструються в журналі обліку подань, заяв і клопотань у порядку виконання судових рішень у цивільних справах і в алфавітному покажчику цивільних справ під індексом 6. Усі матеріали справ за такими поданнями й заявами долучаються до відповідних цивільних справ.

Окремі справи формуються лише тоді, коли судове рішення, щодо якого внесено подання, клопотання чи заява, постановлено іншим судом.

Однак справи про тимчасове обмеження виїзду громадян за межі України, розглянуті в порядку ст.3771 ЦПК, не враховані в інструкції та не приведені у відповідність до чинного законодавства у зв’язку з прийняттям нової норми в ЦПК (закон від 4.11.2010 №2677-VI, чинний з 9.03.2011) та закону №606-XIV (п.18 ч.3 ст.11).

Аналіз справ зазначеної категорії засвідчив різний підхід до обліку та індексу справ, який, очевидно, слід визначити в інструкції окремим рядком. Це стосується й подань держвиконавців про тимчасове обмеження права громадян на виїзд з України, які мали б теж обліковуватись окремо від інших категорій подань. Ця невизначеність призводить до того, що наразі неможливо з’ясувати дійсний стан справ (відсутня статистична звітність) із вирішенням питань тимчасового обмеження громадян у праві виїзду з України.

Так, у Стрийському міськрайонному суді Львівської області на всі подання державних виконавців у порядку ст.3771 ЦПК формуються окремі справи з індексом 2, який встановлено для цивільних справ, що не відповідає вимогам інструкції (справи №№2-1746, 2-1426, 2-1746, 2-1563, 2-1289).

Мають місце випадки, коли подання державного виконавця приєднуються до цивільної справи про стягнення боргу й питання про тимчасове обмеження боржників у праві виїзду за межі України об’єднуються з такою цивільною справою, тому деякі суди надіслали для аналізу судової практики цивільні справи про стягнення боргу, в яких містяться матеріали за поданнями держвиконавців.

Як зазначено у ст.3771 ЦПК, державний виконавець може звернутися до суду з відповідним поданням не лише при виконанні судових рішень, але й рішень інших органів (посадових осіб). Оскільки подання розглядається судом за місцезнаходженням органу ДВС, то може виникнути ситуація, коли рішення ухвалив один суд, а подання розглянув інший.

Очевидно, було б доцільним, щоб суд, який постановив ухвалу в порядку ст.3771 ЦПК, направляв копію ухвали до суду, який ухвалив рішення, для долучення до матеріалів справи, що відповідало б змісту розд.VI ЦПК «Процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)», в якому законодавець розмістив зазначену норму права.

Негайний розгляд

Відповідно до ч.2 ст.3771 ЦПК суд зобов’язаний негайно розглянути питання про тимчасове обмеження боржника — фізичної особи або керівника боржника — юридичної особи в праві виїзду за межі України.

Глава 6 ЦПК «Процесуальні строки», ст.157 ЦПК, якою регулюється питання щодо строків розгляду справ, не містять такого поняття, як «негайний розгляд справи», та не розкривають його значення.

Згідно з Великим тлумачним словником української мови прислівник «негайно» означає, що подія відбувається зразу, без затримки, терміново.

Певною мірою поняття «негайно» розкривається у ч.4 ст.30 закону №606-XIV, якою регулюється строк здійснення виконавчого провадження. Зокрема, у ній зазначено, що, коли рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у ст.17 цього закону.

Також термін «негайно» вживається і в кримінальному процесі (рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.88 у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства») — щодо терміна «негайно» суд визнає виправданим строк до 4 днів (у тлумаченні ст.5 конвенції — негайний розгляд).

У ЦПК не розкрито поняття щодо такого строку вирішення, однак, зважаючи на прецедентну практику ЄСПЛ та з огляду на положення конвенції, подання має бути розглянуте в день його надходження до суду, проте не пізніше наступного дня.

На думку суддів, як випливає з аналізу судової практики, встановлений строк розгляду подання державного виконавця про тимчасове обмеження громадянина в праві виїзду за межі України є невиправдано скороченим, який практично важко виконати через процедуру повідомлення та своєчасного вручення судової повістки.

З урахуванням того, що ч.2 ст.3771 ЦПК передбачено негайний розгляд справи, що унеможливлює повідомлення державного виконавця про дату розгляду подання шляхом направлення судової повістки з повідомленням про вручення, держвиконавець може бути повідомлений про дату судового засідання у спосіб, передбачений частинами 5, 6 ст.74 ЦПК (телеграма, факс), а також кур’єром із зворотною розпискою, електронною поштою, телефонограмою.

Наведені вимоги процесуального закону судами більшості областей в основному виконуються, але в деяких випадках допускається порушення строків у розгляді зазначених питань.

Так, подання начальника ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника П. надійшло до Івано-Франківського міського суду 15.04.2011, а ухвала суду про відмову в задоволенні подання постановлена 12.12.2011.

Загальна кількість розглянутих місцевими судами справ усіх категорій дає підстави для висновку, що порушенню вимог закону щодо негайного розгляду подань державних виконавців у порядку ст.3771 ЦПК певною мірою сприяла перевантаженість місцевих судів.

Ураховуючи обов’язковість виклику державного виконавця при розгляді подання в порядку ст.3771 ЦПК та можливість витребування необхідних документів, вважаємо, що розгляд подання повинен здійснюватись у день його надходження (за наявності необхідних документів), але не пізніше наступного дня з моменту його одержання.


© Закон і Бізнес