Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2 ст. 263 КК України.
Згідно з вироком місцевого суду, який апеляційний суд залишив без змін, чоловік визнаний винуватим у тому, що носив, зберігав та збув без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові пристрої. Крім того, він носив без передбаченого законом дозволу холодну зброю. За ці кримінальні правопорушення особа була засуджена до покарання у виді позбавлення волі на 4 роки. На підставі ст. 75 КК України засуджений звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки і покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
У касаційній скарзі прокурор зазначив, зокрема, про те, що апеляційний суд безпідставно визнав правильним рішення суду першої інстанції про застосування до особи ст. 75 КК України. На думку прокурора, апеляційний суд повною мірою не врахував того, що чоловік вчинив два епізоди тяжких злочинів проти громадської безпеки, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність як самого злочину, так і особи, що вчинила його.
Крім того, прокурор вказав, що апеляційний суд не врахував конкретні обставини, за яких чоловік скоїв вищевказані злочини, а саме те, що він декілька разів за досить значну матеріальну винагороду продавав вогнепальну зброю, бойові припаси та вибухові пристрої, що свідчить про байдуже ставлення останнього до наслідків скоєних ним злочинів і про те, що він має на меті лише отримання вигоди від цих дій.
Як зазначено в постанові ККС ВС, місцевий суд урахував ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчинених злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України є тяжкими, дані про особу обвинуваченого, котрий раніше не судимий, щиро розкаявся у скоєному, що суд першої інстанції визнав за пом’якшувальну обставину, та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Водночас, урахувавши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку і про можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.
Переглядаючи вирок за апеляцією прокурора, апеляційний суд визнав обґрунтованим рішення суду першої інстанції.
Разом із тим, зазначив касаційний суд, рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд належним чином не обґрунтував і не навів мотивів, із яких він дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання у виді позбавлення волі з огляду на конкретні обставини вчинення ним злочинів. При цьому судом належно не враховано ступінь суспільної небезпеки вчинених засудженим злочинів з огляду насамперед на кількість збутої ним вогнепальної зброї, бойових припасів і вибухових пристроїв.
Крім того, суд апеляційної інстанції повною мірою не врахував, що кримінальні правопорушення, пов’язані з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, мають підвищений суспільно небезпечний характер, оскільки сприяють загостренню криміногенної ситуації та створюють умови для вчинення інших, більш тяжких злочинів.
Отже, апеляційний суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора та безпідставно залишив вирок місцевого суду в частині звільнення засудженого від відбування покарання без змін.
З урахуванням зазначених обставин, на думку колегії суддів, застосування положень ст. 75 КК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки в цьому випадку не сприяє виправленню засудженого та запобіганню вчинення нових злочинів.
Постанова ККС ВС у справі № 641/6094/18 (провадження № 51-4748км20).
_03_03.png)
