Представники Верховного Суду обговорили питання судової практики у корпоративній сфері

25 березня 2021 року за ініціативи Національної асоціації адвокатів України у співпраці з Асоціацією розвитку суддівського самоврядування України проведено Форум з корпоративного права. У заході взяли участь представники Верховного Суду – суддя судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС Олена Кібенко і начальник відділу забезпечення роботи секретаря та суддів судової палати управління забезпечення роботи судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС ВС Олеся Лукомська.

Олена Кібенко виступила із темою «Оскарження учасником товариства правочинів, укладених товариством: зміна правової позиції ВС. Зміна у 2019–2021 роках підходів у судовій практиці ВП ВС у спорах про оскарження учасниками товариств правочинів, укладених від імені товариства менеджментом товариства».

Суддя проаналізувала постанову ВП ВС від 8 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19) щодо позову учасника / акціонера про визнання правочинів товариства недійсними.

Як вбачається з обставин справи, учасник ТОВ у 2017 році звернувся до господарського суду щодо визнання недійсними договорів про внесення змін до договору оренди 2005 року, укладених ТОВ з РВ ФДМУ у 2013 та 2014 роках (укладені без згоди зборів). Крім того, він посилається на рейдерське захоплення ТОВ у 2009 році. 11 грудня 2014 року учасника втретє поновлено на посаді директора ТОВ. Його частка у ТОВ становила 30 %. Частка учасників, із якими є  корпоративний конфлікт – 70 %.

У контексті вказаної постанови Олена Кібенко також звернула увагу на базові принципи, які діють у корпоративному праві як в Україні, так і за кордоном і якими керувалася й Велика Палата, ухвалюючи відповідне рішення.

Зокрема, це відомий у всьому світі принцип, який застосовують суди – «Business Judgment Rule» або принцип невтручання суду в бізнес-рішення. Він полягає в тому, що cуд не втручається в питання господарської діяльності компанії, не замінює її менеджмент і не може оцінювати бізнес-рішення з точки зору ефективності.

Принцип дотримання балансу інтересів Олена Кібенко продемонструвала на прикладі постанови ВП ВС від 3 грудня 2019 грудня у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90гс19). Як вбачається з матеріалів справи, учасник ТОВ із часткою 3,5 % статутного капіталу оспорює попередній договір і договір купівлі-продажу. За твердженням позивача, ці договори не є прибутковими, оскільки нерухоме майно відчужене, а згодом передане в іпотеку за ціною, яка в 24 рази перевищує визначену в договорах вартість. Вони укладені не в інтересах товариства та його учасників і порушують права позивача на отримання дивідендів у зв’язку з їх неприбутковістю. Тому, вирішуючи питання щодо ефективності обраного позивачем способу захисту, суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких у разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.

У контексті застосування поняття «підняття корпоративної завіси» у практиці ЄСПЛ та Верховного Суду Олена Кібенко проаналізувала постанову ВС від 17 лютого 2021 року у справі № 910/13643/19.

Щодо посилань у касаційній скарзі на необхідність ширшого врахування позиції ЄСПЛ, викладеної у рішенні від 21 грудня 2017 року «Фельдман та банк «Слов’янський» проти України», ніж це було зроблено ВП ВС у справі № 916/2084/17, і того, що проникнення за «корпоративну завісу» за виключних обставин є виправданим, то необхідно зазначити таке. Така «корпоративна завіса» є бар’єром, який відокремлює юридичну особу від її учасників та зумовлює неможливість останніх звернутися до суду за захистом прав юридичної особи замість неї.

За словами Олени Кібенко, як вбачається з матеріалів справи ВС № 910/13643/19, що переглядається, ТОВ не ліквідовано, його органи управління здійснюють свої повноваження в порядку, передбаченому законодавством України та статутом товариства, а тому в разі порушення прав товариство може звернутися за їх захистом через свої уповноважені органи.

Доповідь начальника Олесі Лукомської була присвячена системному аналізу судової практики КГС ВС з розгляду корпоративних спорів за 2020–2021 роки. Зокрема, вона зазначила, що лідером серед корпоративних спорів є спори з оскарження рішень загальних зборів учасників та органів управління юридичних осіб. Ці спори становлять понад 40 % усіх судових рішень у корпоративних спорах, переглянутих КГС ВС. Також значна частка припадає на перегляд судових рішень у спорах, пов’язаних із правами на акції, частки у статутних капіталах та визнання недійсними господарських договорів, пов’язаних із реалізацією корпоративних прав. У 2020 році, якщо порівняти з 2019 роком, більш як удвічі зменшилася кількість спорів про визнання недійсними установчих документів, внесення змін до них.

Під час виступу Олеся Лукомська висвітлила правові позиції КГС ВС щодо питань застосування позовної давності у корпоративних спорах, окремо зупинившись на питанні щодо скорочених строків позовної давності; спорів, що виникають під час збільшення статутного капіталу ТОВ; права учасників (акціонерів) на отримання дивідендів; спорів, пов'язаних із проведенням аудиторської перевірки діяльності юридичної особи; спорів, пов'язаних із виходом (виключенням) учасника (члена) зі складу юридичної особи.

Особливу увагу доповідачка звернула на необхідність розмежування ряду понять у корпоративних правовідносинах: внесення вкладу до статутного капіталу товариства під час його створення та додаткових вкладів, тобто таких, що здійснюються при збільшенні вже складеного статутного капіталу; право на отримання інформації про діяльність юридичної особи та право вимагати проведення аудиторської перевірки діяльності юридичної особи; відступлення учасником ТОВ частки у статутному капіталі товариства та вихід учасника з ТОВ.

Верховний Суд