Щотижневий огляд рішень Верховного Суду (за період із 30 листопада по 4 грудня 2020 року)

30 листопада 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду задовольнив касаційну скаргу департаменту Держпродспоживслужби на рішення суду апеляційної інстанції, який зобов’язав контролюючий орган повторно розглянути заяву фізичної особи – підприємця про державну реєстрацію потужностей. Таким чином, КАС ВС підтвердив законність рішення департаменту Держпродспоживслужби про відмову у здійсненні такої реєстрації.

Суди з’ясували, що позивач фактично просив дозволити здійснювати господарчу діяльність з реалізації харчових продуктів із квартири в багатоквартирному будинку, яка не виведена з житлового фонду.

Колегія суддів КАС ВС погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що квартира в багатоквартирному житловому будинку, не виведена із житлового фонду, не може бути зареєстрована як потужність із виробництва та/або обігу харчових продуктів у розумінні  Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів», оскільки існує пряма заборона закону на використання квартири не за призначенням.

(Постанова КАС ВС від 20 листопада 2020 року у справі № 520/10868/19)

2 грудня КАС ВС розглянув справу, у якій ТОВ оскаржило дії Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міськради через демонтаж огорожі й тимчасової споруди, які позивач використовував для роздрібної торгівлі ще з 2011 року.

Верховний Суд погодився з рішенням суду апеляційної інстанції, який визнав дії контролюючого органу правомірними.

Суди встановили, що у 2016 році розпорядженням Одеського міського голови було скасовано попереднє розпорядження від 2007 року про створення постійно діючих ярмарок, на виконання якого позивач мав право на розміщення тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.

Основною причиною скасування вказаного рішення було прийняття у 2013 році Одеською міськрадою Правил розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Одесі, які почали регулювати відносини між органами місцевого самоврядування і суб’єктами господарювання, що виникають у процесі розміщення й експлуатації тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності та елементів торгівлі на території м. Одеси. У документі детально описано, яка процедура має бути виконана та які дозвільні документи необхідно отримати для законного розміщення таких споруд на території м. Одеси.

Отже, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів діяло відповідно до зазначених Правил. Крім цього, відповідач надав час на добровільний демонтаж належних позивачеві тимчасових споруд. Позивач цього не виконав, що стало підставою для демонтажу тимчасових споруд та огорожі.

(Постанова КАС ВС від 2 грудня 2020 року у справі № 1540/4888/18)

1 грудня Касаційний кримінальний суд у складі ВС залишив без задоволення касаційну скаргу захисника жінки, засудженої до 8 років позбавлення волі. Як установили суди, влітку 2018 року на Хмельниччині вона продала своїх двох малолітніх дітей, отримавши за них частину попередньо домовленої суми – 10 тис. грн і 10 тис. доларів США. Мати була готова продати своїх сина та дочку за 35 тис. доларів США.

(Постанова ККС ВС від 1 грудня 2020 року у справі № 673/1594/18)

3 грудня ККС ВС залишив без змін судові рішення щодо учасника терористичної організації, засудженого до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла, котрий із весни 2014 року й дотепер, перебуваючи на Луганщині, сприяє терористичній діяльності «ЛНР».

(Постанова ККС ВС від 3 грудня 2020 року у справі № 310/686/17)

2 грудня Касаційний господарський суд у складі ВС розглянув справу за позовом ТОВ до АТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки недійсним.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позовних вимог,  зазначивши, що позивач не довів обставин, які б свідчили про введення його в оману. Не доведено самого факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотності значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

КГС ВС погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач помилково стверджував про мету укладення ним кредитного договору, вважаючи його наслідком необхідність укладення договору поруки, тоді як усі докази, наявні в матеріалах справи, підтверджували зворотне – позивач отримав кредит для фінансування своєї поточної діяльності, а укладення позивачем договору поруки відбулося не внаслідок отримання ним кредиту, а внаслідок його вільного волевиявлення.

(Постанова КГС ВС від 2 грудня 2020 року у справі № 910/18185/19)

Того ж дня Касаційний цивільний суд у складі ВС розглянув справу за поданням приватного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

У цій справі апеляційний суд повернув апеляційну скаргу приватному виконавцеві через несплату ним судового збору у розмірі, передбаченому для юридичних осіб, оскільки вважав, що приватний виконавець здійснює виконавчі дії у виконавчому провадженні, у якому стягувачем виступає банк, що є юридичною особою і авансує внесок на витрати виконавчого провадження, зокрема на сплату судового збору.

КЦС ВС зазначив, що апеляційна скарга подана приватним виконавцем як фізичною особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а не як приватним підприємцем. Тому немає підстав вважати, що до апелянта слід застосовувати ставку судового збору як до юридичної особи чи фізичної особи – підприємця.

Крім того, касаційний суд наголосив, що закони України «Про виконавче провадження» й «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» не ототожнюють приватного виконавця зі стягувачем або його представником.

З огляду на це справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

(Постанова КЦС ВС від 2 грудня 2020 року у справі № 490/3876/19)

Верховний Суд України