Судова влада України
Керівництво Суду
Інформація для громадян
Доступ до публічної інформації
Болградський районний суд Одеської області
Очищення влади
Технічна підтримка
Оприлюднення відомостей про справи про банкрутство

Офiцiйне представництво Президента України
Верховна Рада України
Урядовий портал
Відомості з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення

Відеореєстратор: юридична інструкція про застосування

12 липня 2013, 14:12

 

Ви думаєте, запис відеореєстратора — безумовний доказ вашої правоти в суді? У жодному разі! Водієві потрібно також знати, як розмовляти з інспектором ДАІ, що писати в протоколі про ДТП та якими правами користуватися в суді.

Правила доказування

Чому так? Річ у тому, що, незважаючи на очевидну об’єктивність записаної технічним засобом інформації, отримані дані з позиції закону мають кінець кінцем таку ж силу, як і суб’єктивна думка винуватця ДТП, потерпілого або роздуми інспектора ДАІ, відображені в складеному ним протоколі.

Згідно з ст.251 КпАП «доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

КпАП також закріпив джерела доказів: «Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами».

Відповідно до ст.252 КпАП «орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю».

Фактично цими нормами встановлено дві головні процесуальні вимоги до всіх доказів, невідповідність яким ставить хрест на використанні відеозапису як доказу. Ці вимоги — належність (наявність інформації, що має значення для правильного вирішення справи) і допустимість (законне отримання цієї інформації з дозволеного джерела).

Москаль-чарівник

Посилити допустимість показань реєстратора, а заразом спростувати народну мудрість «насильно милий не будеш» вирішив народний депутат Геннадій Москаль. 13 травня 2013 року він подав до парламенту проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання відеореєстраторів під час експлуатації автомобіля» (№2965).

У документі було запропоновано встановити адміністративну відповідальність (правда, символічну — штраф у розмірі від 17 до 51 грн.) за відсутність у машині, яка рухається, ввімкненого й технічно справного відеореєстратора, а також зобов’язати всіх водіїв користуватися цим приладом. Відповідні поправки передбачені до ст.121 КпАП («Порушення водієм правил керування транспортним засобом…») і ст.16 закону «Про дорожній рух», що встановлює основні права й обов’язки водія транспортного засобу. Правда, в доопрацьованому законопроекті норма про відповідальність зникла, але обов’язок користуватися засобом фіксації зберігся та став фактично декларативним приписом.

Крім того, автор законодавчої ініціативи вніс свою лепту до теорії доказування, запропонувавши закріпити в ст.99 Кримінального процесуального кодексу норму, згідно з якою відео­записи автомобільного реєстратора вважаються документами й можуть використовуватися в процесі як допустимі докази. Таку новелу він пояснює таким чином: сьогодні «немає чітких законодавчих гарантій, що записи відеореєстратора не будуть визнані неприпустимими доказами». Також Г.Москаль звертає увагу на те, що на форумах автомобілістів з’являються записи конфліктних ситуацій, коли працівники Державтоінспекції, всупереч положенням низки законодавчих актів, намагаються перешкоджати водіям здійснювати відеореєстрацію свого спілкування з інспектором, котрий перебуває при виконанні службових обов’язків.

Проте насправді всі необхідні законодавчі передумови для використання зроблених водієм відеозаписів як доказів уже є. Стаття 251 КпАП називає джерелом доказів «показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», а ст.99 КПК відносить матеріали відеозапису, зокрема й в електронному вигляді, до документів.

З огляду на все це ініціатива генерала міліції наводить на думку, що поява законопроекту пов’язана з необхідністю виправдатися перед людьми за інший проект (від 26.04.2013 №2940): він разом з Віталієм Яремою запропонував установити кримінальну відповідальність за незаконне здійснення візуального спостереження. На думку юристів, автори законодавчої ініціативи «влучили в штангу», адже використання відео­реєстраторів і навіть камер мобільних телефонів, що знімають «конфліктні ситуації в спілкуванні з працівниками ДАІ», а також інших підрозділів силових структур, явно віднесли б до «незаконного спостереження».

Конституційна аксіома

Що стосується «ситуацій», то будьте певні, що сьогодні в Україні застосування відеореєстратора абсолютно законне, а вимога (або прохання) вимкнути прилад — ні.

Відповідно до ч.5 ст.55 Конституції «кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань». Для звичайних громадян працює принцип «дозволено все, що не заборонено». Тобто вам навіть не потрібно повідомляти працівника Державтоінспекції про факт проведення відеозапису.

І що б вам не розповідав працівник ДАІ про захист приватності та заборону знімання фізичної особи без її згоди, передбачені ст.307 Цивільного кодексу, знайте: на роботі інспектор не фізична, а службова особа, в якої приватного життя немає й бути не може. (Виняток: ви — гарна дівчина, і причиною зупинки авто є обопільне бажання познайомитися.)

Під час оформлення адміністративних матеріалів між працівником ДАІ та водієм, котрий, як уважає перший, порушив Правила дорожнього руху, мають місце відносини, які тягнуть за собою правові наслідки. З метою недопущення порушення своїх конституційних прав, а також для подальшого здійснення їх захисту водії транспортних засобів цілком можуть використовувати засоби фіксації інформації. Про це прямо мовиться в листі ДАІ МВС від 25.11.2009 №К-4836. Такий самий висновок випливає з листа Комітету ВР з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 1.06.2011 №04-19/12-1092.

Ще однією «оперативною хитрістю» інспекторів є вимога пред’явити сертифікат на використовуваний вами прилад. Адже згідно з п.19.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС (затвердженої наказом МВС від 27.03.2009 №111, зареєстрованої в Мін’юсті 26.06.2009 під №576/16592) забороняється застосування несертифікованих і таких, що не пройшли метрологічної перевірки технічних засобів.

Одначе побутові відеореєстратори, які ставлять водії, не підлягають сертифікації на території України, на відміну від тих, якими користуються працівники ДАІ («Візир», «Трукам» і т.ін.). Та й сама інструкція встановлює обов’язки на дорогах правоохоронців, а не водіїв.

Можливі посилання на рішення Конституційного Суду від 20.10.2011 №12-рп/2011 щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.62 Конституції (про докази, отримані незаконним шляхом) тут також недоречні, оскільки, як ми вже з’ясували, відеозапис ведеться на цілком законних підставах.

Процедурні нюанси

Незалежно від того, хто ви — винуватець ДТП, потерпілий чи просто свідок, відеозапис вашого реєстратора може бути використаний як доказ. КпАП, що дістався нам у спадок від СРСР, хоч і досить поверхово регулює процес розгляду справ про адмінправопорушення, все ж таки визначає необхідні права учасників. Ці права можна реалізувати як у процесі оформлення ДТП та складання протоколу про адмінправопорушення, так і при розгляді справи в суді.

Зокрема, потерпілий та особа, яку притягають до відповідальності, відповідно до стст.268, 269 КпАП мають право заявляти клопотання (про долучення матеріалів відеозапису). Винуватець також може подавати докази безпосередньо.

Працівник ДПС повинен внести до протоколу факт наявності відеозапису ДТП, а також указати модель і серійний номер відеореєстратора. Флеш-карту краще витягувати з пристрою та передавати в присутності понятих. Для збереження її повинні запечатати в конверт і зробити запис про її наявність у протоколі.

Якщо є сумніви в тому, що правоохоронці збережуть записану інформацію, у момент оформлення ДТП відеозапис можна не передавати (вилучати згідно з ст.265 КпАП дозволено лише ті речі й документи, які стали знаряддям або безпосереднім об’єктом правопорушення), а тільки згадати про факт її наявності та, зробивши собі копію, згодом передати суду за відповідним клопотанням.

Протокол підписують особа, котра його склала, й особа, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписаний також і цими особами (ст.265 КпАП). Відмовлятися від підписання безглуздо, оскільки без вашого підпису він не втрачає юридичної сили. Краще в самому протоколі викласти свої пояснення й зауваження щодо його змісту (зокрема, якщо працівник ДПС забув зазначити факт наявності відеозапису події).

Варто також пам’ятати, що, якщо виникнуть сумніви в достовірності запису, можливо, доведеться надати на якийсь час і сам реєстратор.

Свідок, на відміну від інших учасників ДТП, не може заявляти клопотання або подавати докази. У нього згідно з ст.272 КпАП є тільки обов’язок «дати правдиві пояснення, повідомити все відоме йому по справі і відповісти на поставлені запитання». Проте ніхто не забороняє йому передати відеозапис обвинуваченому або потерпілому (залежно від того, чию правоту доводить відеозапис), які вже заявлять клопотання про долучення запису до справи.

У будь-якому випадку варто пам’ятати, що зрештою суддя, перш ніж визнати запис доказом і взяти його до уваги при вирішенні справи, повинен відповісти на два питання: про що свідчить відео та як воно отримане (належність до справи й допустимість). Саме тому необхідно регулярно перевіряти правильність установлення дати й часу в приладі. А якщо після ДТП раптом виявили невідповідність, то правильний час і дату можна показати на телефоні або годиннику в камері реєстратора. Якщо знімання велось у складних погодних умовах і ви сумніваєтеся в тому, що якісь деталі можуть бути записані недостатньо чітко (наприклад держномер машини, що скоїла ДТП та зникла з місця події), тоді ці дані можна просто надиктувати.


© Закон і Бізнес


 
 
Судовий збір
Контакти
Розклад роботи
Лічильник установи
До уваги суддів та працівників апарату Донецької та Луганської областей
XII позачерговий з'їзд суддів України
Міжнародні стандарти судочинства
Стратегічний план розвитку
Інструкція з діловодства
Рішення Європейського суду
Положення про автоматизовану систему документообігу суду
Проведення судових засідань в режимі відеоконференції
Безкоштовна правова допомога
Концепція галузевої програми інформатизації судів
Судова влада України у мережі Facebook

© 2002-2014 Державна судова адміністрація України
лист вебмайстру